Оксана Макаренко, радник Міністра освіти і науки України, співзасновниця ГО "Батьківський контроль", співзасновниця ГО "СМАРТ ОСВІТА"
«Теорія Луї Пастера про мікроби - смішна фантазія» (П'єр Паші, професор психології університету Тулузи, 1872р).
«Ні в кого не може виникнути необхідність мати комп'ютер у своєму домі» (Ken Olson - засновник і президент корпорації Digital Equipment Corp., 1977р).
«Та кого, взагалі, цікавлять розмови акторів?» (Реакція співзасновника Warner Brothers Гаррі Уорнера на використання звуку в кінематографі, 1927р).
Я навела лише декілька широковідомих приклади аби проілюструвати наскільки швидко змінюється світ і наскільки важко, а іноді навіть абсурдно, робити певні прогнози. Працюючи над концепцією Нової української школи ми усвідомлювали, що
ця реформа – про майбутнє. І зараз ми не можемо чітко визначити які саме знання і навички знадобляться людині у 2030 році, аби бути успішною в житті. Але ми точно не можемо залишити все як є, оскільки сучасна українська школа продовжує готувати дитину до успішного життя в минулому столітті.
Треба перестати фарширувати дитину інформацією, яка застаріє раніше, ніж вона встигне нею скористатися на виході зі школи, а почати готувати її до життя в світі який дуже швидко змінюється і містить багато невідомих на сьогодні складових. Світ, який не ми з вами, а вони будуть проектувати і формувати. Тож треба змістити фокус уваги у школі з ретрансляції знань на формування компетентностей.
“Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність” (Проект нового базового Закону України “Про освіту”).
За останні 5-10 років суттево змінився ринок праці і відповідно вимоги до працівників. Понад 30% випускників ВНЗ України сьогодні не можуть влаштуватися на роботу за отриманою спеціальностю. Ситуація на ринку праці характеризується скороченням зайнятості та зростанням безробіття. Чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років у І півріччі 2016 року становила 16,2 млн. осіб, а рівень зайнятості – 56,2%. (Держкомстат, 2016 http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/document?id=401365).
Роботодавці вже менше уваги звертають на наявність диплома, що свідчить про вузьку професійну спеціалізацію. Втрачають свою вагу в кар’єрних змаганнях і так звані «тверді навички» (hard skills), коли від водія вимагали лише вміння керувати автомобілем, від журналіста грамотно писати репортажі, а від бухгалтера – вести фінансовий облік. Усе інше вважалося позитивним, але не обов’язковим доповненням.
Сьогодні роботодавці шукають співробітника, який демонструє не тільки професійну компетентність, а й певні цінності, компетенції, риси характеру, які дозволяють йому ефективно і гармонійно взаємодіяти з іншими людьми, бути ефективним, швидким в оцінках ситуації, мотивованим та організованим.
За даними досліджень, проведених в Гарварді та Стенфордському університетах, тільки 15% кар’єрного успіху забезпечується рівнем професійних навичок, в той час як інші 85% - це так звані «м'які навички» (Soft Skills).
У листопаді 2015 року було проведене дослідження Світового банку «Навички для сучасної України», мета якого – вивчити природу навичок, що цінуються на сучасному ринку праці в Україні, вказати на аспекти, які потребують вдосконалення, обговорити, яким чином освітні та трудові установи впливають на інвестиції в професійні навички та запропонувати практичні шляхи розв’язання проблем, які існують. Фахівці Світового банку також прийшло до висновку, що українські роботодавці мають потребу в додаткових когнітивних та соціально-емоційних навичках своїх працівників.
У 2020 році серед роботодавців будуть затребувані такі навички, як уміння вирішувати складні завдання (зросте на 52%), критичне мислення, креативність, управління людьми, навички координації, взаємодії, емоційний інтелект, судження і прийняття рішень (важливим буде не тільки якість, але і швидкість прийняття рішень), клієнтоорієнтованість, уміння вести переговори, когнітивна гнучкість. За експертними оцінками (The World Economic Forum, 2016 https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-10-skills-you-need-to-thrive-in-the-fourth-industrial-revolution/) найближчим часом зміняться 35% ключових компетенцій, затребуваних на ринку праці.
А українська школа досі орієнтована на ретрансляцію і накопичення знань. І відбувається це у спосіб, який не змінювався багато десятків років.
У Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні, підготовленій НАПН України до 25-річчя незалежності, визначено недосконалість змісту шкільної освіти, недостатню його орієнтованість на формування здатності використовувати здобуті знання в житті і практичній діяльності.
І це не є суто українською проблемою.
Кен Робінсон (2006, конференція ТED) стверджує, що більшість поширених освітніх систем з’явилась у XIX столітті під потреби промислової революції і базується на принципах масового виробництва, тобто на стандартизації, уніфікації і покорі. Відповідно такий спосіб навчання пригнічує індивідуальність, уяву і творчість, затребувані економікою XXI століття. Цифрові технології змінили те, як люди працюють, грають, думають, відчувають і спілкуються один з одним. Втім, багато політиків і експертів у високорозвинутих країнах стурбовані тим, що масштабне впровадження цифрових технологій в освіті і підняття стандартів не призводить до очікуваних результатів. Тривожна статистика зростання рівня стресу і депресії (і навіть самогубств) серед учнів і педагогів, ріст безробіття серед молоді, спонукає до тривалих дискусій навколо необхідності реформування і трансформації освітніх систем.
Понад три роки тривав публічний діалог навколо стратегії реформування української школи. Долучилися представники всіх зацікавлених груп — освітян, батьків, роботодавців, політичних сил та органів влади, незалежні експерти, міжнародні організації.
Концепція “Нової української школи” пройшла громадське обговорення, ухвалена колегією МОН і затверджена Урядом України на засіданні 14 грудня 2016 року. В парламенті доопрацьовується до другого читання законопроект «Про освіту». Тож, маємо докази, що Нова українська школа вже не є виключно мрією. Це вже конкретний план дій, підкріплений підвищенням заробітної плати вчителів вже у 2017-му році і першими результатами інтенсивної роботи команди реформи над новими стандартами для початкової школи.
Заплановано, що в перший клас Нової української школи діти підуть у 2018 році. Але, за дорученням Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, зараз опрацьовуються і більш оптимістичні варіанти, адже ризики від зволікання з впровадженням реформи середньої освіти дуже високі. А саме:
- погіршення конкурентоспроможності середньої освіти України, збереження тенденції до погіршення якості всіх видів освіти;
- зниження якості людського капіталу і, як наслідок, погіршення конкурентоспроможності економіки України;
- втрата науково-технічного потенціалу держави.
Тож Прем’єр-міністр наголосив, що графік впровадження реформи має бути більш інтенсивним і Міністерство фінансів з цим погодиться. «Адже, якщо порахувати наші втрати від негативних тенденцій, які ми вже спостерігаємо у нашому суспільстві, з інвестиціями в освіту, то втрати будуть більші».
Нова українська школа визначена одним з пріоритетів діяльності Уряду і орієнтована на те, щоб зробити випускника конкурентноздатним в сучасних умовах - випустити зі школи всебічно розвинену, здатну до критичного мислення, цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя.
Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич постійно наголошує, що ми маємо перейти від школи знань до школи компетентностей. Це означає, що треба прибрати з програм другорядну надлишкову інформацію, виокремити необхідне ядро знань та навчити дітей реально з цими знаннями працювати, дати розуміння, як ці знання застосовувати для вирішення життєвих завдань.
Зміна результатів навчання та введення нових підходів і методик викладання, буде потребувати від учнів та вчителів більше часу. Саме тому планується, що діти вчитимуться 12 років – аби на високому рівні та без шкоди для здоров’я засвоїти усі необхідні у 21 столітті навички та знання.
Нові освітні стандарти будуть ґрунтуватися на «Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу “Про основні компетентності для навчання протягом усього життя» (18.12.2006), але не обмежуватимуться ними.
Для Нової української школи визначено такі ключові компетентності (Стаття 12 нового базового Законопроекту “Про освіту”):
- Спілкування державною (та рідною, якщо вона відмінна) мовами
- Основні компетентності у природничих науках і технологіях
- Інформаційно-цифрова компетентність
- Уміння вчитися впродовж життя
- Спілкування іноземними мовами
- Математична компетентність
- Ініціативність і підприємливість
- Обізнаність та самовираження у сфері культури
- Екологічна грамотність і здорове життя
- Соціальна та громадянська компетентності
Усі перелічені компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Спільними для всіх є уміння:
• читати і розуміти прочитане;
• висловлювати думку усно і письмово;
• вміти мислити критично;
• логічно обґрунтовувати позицію;
• проявляти ініціативу;
• творити;
• вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення;
• застосовувати емоційний інтелект;
• співпрацювати в команді.
Компетентністний підхід потребує оновлення методик викладання і, відповідно, вдосконалення системи педагогічної освіти і системи підвищення кваліфікації вчителів. Педагогічна освіта переорієнтовуватиметься на компетентнісне навчання, педагогіку партнерства, індивідуальний підхід. І це є великим викликом для МОН, адже на сьогодні в школах працює майже півмільйона вчителів.
Проектом Закону «Про освіту» передбачено диверсифікацію форми підвищення кваліфікації вчителів:
курси при ІППО, семінари, вебінари, онлайн-курси, конференції, самоосвіта (визнання сертифікатів). Учитель отримає право вибору місця і способу підвищення кваліфікації.
В новій школі суттєво зміниться і роль вчителя. Адже для сучасних дітей вчитель вже не є єдиним джерелом знань. Інформацію можна знайти в книжках, в інтернеті. Сучасні гаджети конкурують з учителем за увагу і час учня. Все частіше розробники інтернет-контенту перемагають у цій запеклій боротьбі, адже звертаються до дитини більш цікавою і зрозумілою для покоління Z (Зет) мовою. Втім, саме в цих умовах підсилюється висока роль учителя, як партнера у вихованні особистості. На допомогу вчителеві буде створено освітній портал з методичними та дидактичними матеріалами, українськими е-енциклопедіями, мультимедійними підручниками та інтерактивними онлайн-ресурсами.
Важливо використовувати методи викладання, засновані на співпраці (ігри, проекти (соціальні, дослідницькі), експерименти, групові завдання тощо). Учні залучатимуться до спільної діяльності, що сприяє їхній соціалізації та дозволятиме успішніше оволодівати суспільним досвідом.
Зараз багато вчителів скаржаться на відсутність поваги з боку учнів і довіри з боку батьків. Хочу наголосити, що довіра народжується з постійного рівноправного діалогу між всіма учасниками навчального процесу, який на сьогодні в український системі освіти майже відсутній. Тож в основі педагогіки партнерства - спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінить односторонню авторитарну комунікацію вчитель – учень.
Крім того, необхідно змінити підходи до системи оцінювання результатів навчання. Оцінки слугуватимуть для аналізу індивідуального прогресу , а не для ранжування учнів. Як рекомендації до дії, а не присуд. Якщо ми хочемо виховати справжнього інноватора, то важливо змінити реакцію на помилки. Якби Томас Едісон боявся помилок так, як зараз бояться більшість дітей у школі, скількох цікавих і надзвичайно корисних речей було б позбавлене людство? Якщо дитина сама побачила помилку і виправила її, навіщо їй знижувати за це оцінку? Оцінки мають слугувати для аналізу індивідуального прогресу і планування індивідуального зростання, а не ранжування учнів. Більшість життєвих задач не мають правильної відповіді в кінці підручника. Кожен складає своє рівняння. Тож, замість карати дитину за невідповідність певному ідеалу, треба допомогти їй розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості. Навчити думати різними способами, досліджувати і аналізувати. І головне – навчити ставити власні запитання, а не тільки надавати правильні відповіді.
Згідно з концепцією Нової української школи в процесі навчання будуть враховані вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей. З цією метою запроваджується двоциклова організація освітнього процесу на рівнях початкової і базової загальної середньої освіти.
Дітей навчатимуть справлятися зі стресом та напругою. Педагогічні задачі вирішуватимуться в атмосфері психологічного комфорту та підтримки. Нова школа буде розкривати потенціал кожної дитини. Допомагатиме не тільки пізнати і усвідомити себе, але і обрати професію. ЗНО після 9-го класу допоможе дитині визначитися, що робити далі: чи здобувати академічну освіту в ліцеї і готуватися до вступу у ВНЗ, чи здобувати професію у професійному училищі і виходити на ринок праці по закінченню загальної середньої освіти.
Буде забезпечено неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня, буде подолано будь-яку дискримінацію. Відзначатися будуть зусилля й успіхи всіх учнів. Учителів навчатимуть, як плекати в учнях та собі гідність, оптимізм, сильні риси характеру та чесноти.
Учні матимуть свободу вибору предметів та рівня їхньої складності. З’явиться можливість навчання в різновікових предметних або міжпредметних групах.
Суттєво зміниться не тільки структура школи, а й освітнє середовище. Зміні підлягають фізичне просторово-предметне оточення, програми та засоби навчання.
Планування і дизайн освітнього простору школи буде спрямований на розвиток дитини і мотивації її до навчання. Організація нового освітнього середовища потребує широкого використання нових ІТ-технологій, нових мультимедійних засобів навчання, оновлення лабораторної бази.
Крім того, формуванню навичок наукової діяльності та винахідництва слугуватимуть програми доступу дітей до наукових музеїв, обсерваторій, відкритих навчальних курсів та інших ресурсів.
Освітній простір Нової школи не повинен обмежуватися будівлею школи. Розвиватиметься інфраструктура для забезпечення різних форм навчання учнів, вчителів, батьків і керівників навчальних закладів.
У Новій школі буде заохочуватися інклюзивна освіта. Для учнів з особливими потребами буде створено умови для навчання спільно з однолітками. Для таких дітей буде запроваджено індивідуальні програми розвитку, включаючи корекційно-реабілітаційні заходи, психолого-педагогічний супровід і необхідні засоби навчання.
Детально з концепцією можна ознайомитись за посиланням: http://mon.gov.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%202016/12/05/konczepcziya.pdf .
На основі цієї концепції розроблятиметься законопроект “Про загальну середню освіту” та інші нормативні документи.
Запрошуємо до подальшого громадсько-державного діалогу за напрямками, які викликали найбільший резонанс і зацікавленість під час обговорення концепції:
1. Педагогіка партнерства. Як на практиці забезпечити плідну співпрацю вчителів, батьків та дітей на засадах взаємної довіри і поваги? Як досягти балансу прав, обов’язків і відповідальності у трикутнику дитина-педагоги-батьки?
2. Готовність до інновацій. Ідеться не тільки про технологічні інновації. Які зміни потрібні в змісті і формах навчання? Чи готові до інновацій учителі, батьки, управлінці? Як підготувати агентів змін? Де розташуються пілотні майданчики інновацій?
3. Нові стандарти і результати навчання. Що вважати результатом? Який результат потрібен державі, роботодавцям, батькам? Як вимірювати успішність компетентнісного підходу?
4. Автономія школи і вчителя. Як правильно розподілити ресурси і повноваження між рівнями управління? Як врівноважити широкі права, які в рамках реформи отримують освітяни, із відповідальністю за результат?
5. Фінансування освіти. Хто і за що має платити? Як забезпечити не лише рівність, а й справедливість у розподілі фінансування?
Немає коментарів:
Дописати коментар