Опис Загальноєвропейських рівнів володіння мовою

Для полегшення зіставлення різних кваліфікаційних систем щодо описання рівнів володіння мовою згідно з існуючими у Європі стандартами, тестами та екзаменаційними матеріалами розроблено Дескриптивну Схему та Рівні Володіння мовою (РВМ). В них представлено концептуальну сітку, яку користувачі можуть застосовувати для опису власних систем. З цією метою склад загальнорекомендованих рівнів створено гнучким, що передбачає розвиток дескрипторів відповідно до навчального змісту мовної освіти конкретної європейської держави.

Для організації вивчення мови запропоновано шість основних рівнів володіння мовою (далі – РВМ): A 1 (Breakthrough), A 2 (Waystage), B 1 (Threshold), B 2 (Vantage), C 1 (Proficiency), C 2 (Mastery). Але відповідно до
специфіки національних програм навчання мови можуть розроблятися й проміжкові рівні. Зокрема, в українському Державному Стандарті освіти в розділі «іноземні мови» зазначено, що по завершенню початкової школи рівень навченості першої іноземної мови повинен відповідати рівню А 1+, основна школа повинна вивести учня на рівень А 2+, а випускник середньої школи повинен продемонструвати рівень володіння мовою В 1+ (для мови, що вивчалась у школі поглиблено — рівень В 2).

Розробка нових наборів мовних специфікацій здійснюється через аналіз функцій, понять, граматики і лексики, необхідних для виконання комунікативних завдань, описаних у шкалах. Для цього важливо ознайомитись із існуючими рівнями докладніше і зрозуміти узгодженість компонентів змісту в РВМ.

Рівень А1 (інтродуктивний або відкриття) вважається найнижчим рівнем генеративного використання мови — точка, в якій той, хто навчається, може спілкуватись простими засобами, ставити прості запитання і відповідати на такі ж запитання про себе, місце проживання, людей, яких він знає, речі, які в нього є, ініціювати і підтримувати розмову простими репліками при задоволенні нагальних потреб або на дуже знайомі теми, а не опрацьовувати лише дуже обмежений, повторюваний, лексично-організований набір ситуативно-специфічних фраз.

Рівень А2 має відображати рівень, що відповідає за специфікацією «виживанню». На цьому рівні знаходиться більшість дескрипторів із соціальними функціями. Це такі як: вживати прості щоденні форми ввічливості, привітання та звертання; вітати людей, запитувати, як у них справи та реагувати на новини; здійснювати дуже короткі соціальні контакти; ставити запитання і відповідати на запитання про те, що вони роблять на роботі та у вільний час; запрошувати і відповідати на запрошення; обговорювати, що робити, куди йти, домовлятись про зустріч; робити пропозиції та погоджуватись. Тут також знаходяться дескриптори досягнень: спрощена, скоро­чена версія повного набору трансактивних специфікацій (основних видів мовленнєвої діяльності) на «рубіжному рівні» для дорослих-іноземців, такі як: здійснювати прості трансакції в магазинах, на пошті або в банках; надавати просту інформацію про подорож; користуватись громадським транспортом: автобусами, поїздами, таксі; запитувати головну інформацію; запитувати про та показувати напрями руху і купувати квитки; запитувати про та отримувати щоденні товари і послуги.

Наступна група представляє середній рівень (або «виживання») володіння мовою (А2+) Характерним для нього є більш активна участь у бесіді за умови певної допомоги та деяких обмежень, наприклад: починати, підтримувати і закінчувати просту, коротку розмову сам-на-сам; достатньо розуміти для здійснення простих, звичних контактів без надмірних зусиль; висловлюватись зрозуміло для інших, обмінюватись думками та інформацією на знайомі теми у передбачуваних щоденних ситуаціях, спонукати іншу особу допомогти у разі необхідіюсті; успішно висловлюватись на основні теми за умови, що він/вона може попросити про допомогу; висловити те, що він/вона хоче; діяти у повсякденних ситуаціях з передбачуваним змістом, навіть якщо він/вона змушений/а переформульовувати висловлювання та підбирати слова; діяти досить невимушено у складніших ситуаціях за умови сторонньої допомоги, проте участь у відкритій дискусії є обмеженою; плюс: значно більша здатність породжувати монологи, наприклад: висловитись за допомогою простих засобів про самопочуття; дати поширений опис повсякденних аспектів його/ії оточення, напр., людей, місць, досвіду роботи або навчання; описувати подіїта власні вчинки в минулому; описувати плани і способи дії; пояснювати, що він/вона любить або не любить у чомусь; давати коротке, елементарне описання подій та вчинків; описувати домашніх тварин та власні речі; використовувати просте описове мовлення для винесення судження про щось та порівнювати об’єкти і речі.

Рівень В1 відображає специфікацію рубіжного рівня (Threshold) для відвідання зарубіжної країни. Він, мабуть, має більше категорій завдяки двом характерним рисам. Перша — це здатність підтримувати інтеракцію та висловлюватись про те, чого хочеш, у цілому ряді контекстів, наприклад: слідувати головним пунктам широкої дискусії навколо нього/неї за умови, коли мовлення чітке й нормативне; висловлювати або формулювати у внутрішньому мовленні власні погляди та думки у неформальній дискусії із друзями; виражати головне з того, що він/вона хоче зробити зрозумілим; використовувати широкий ряд простих мовленнєвих засобів настільки гнучко, щоб виразити більшість з того, що він/вона хоче; підтримувати розмову або дискусію, проте іноді це буває важко, коли він/вона намагається сказати точно, чого б йому/їй хотілось зробити; висловлюватись так, щоб бути зрозумілим, навіть при наявності пауз для граматичного і лексичного планування та виправлення, особливо під час довших відрізків вільної продукції. Друга характерна риса — це здатність гнучко справлятися з проблемами у повсякденному житті; наприклад: справлятися з незвичними ситуаціями у громадському транспорті; діяти у більшості ситуацій, які виникають при підготовці до подорожі, через турагента або під час самої подорожі; без підготовки вступати у розмови на знайомі теми; висловлювати невдоволення; виявляти ініціативність в інтерв’ю/консультації (напр., пропонувати новий предмет для бесіди, який, проте, дуже великою мірою залежить від співрозмовника у цій інтеракції; просити інших прояснити або сформулювати точніше щойно сказане).

Ще одним підрозділом групи може бути просунутий рубіжний рівень (В 1+). Тут знову присутні ті ж самі дві характерні риси з додаванням деякої кількості дескрипторів, зосереджених на обміні певних інформаційних якостей, наприклад: сприймати звертання, в яких пояснюються прохання та проблеми; давати конкретну інформацію, необхідну під час інтерв’ю/консультації (напр. описати лікарю симптоми хвороби) — проте робити це з обмеженою точністю; пояснювати, чому це становить проблему; узагальнювати і виражати власну думку про коротке оповідання, статтю, розмову, дискусію, інтерв’ю чи документ і відповідати на наступні запитання щодо деталей; проводити підготовлене інтерв’ю, перевіряючи і підтверджуючи інформацію, навіть якщо їй/йому доводиться попросити повторення, коли відповідь іншої особи надто швидка або багатослівна; описувати, як що-небудь зробити, даючи детальні інструкції; обмінюватись накопиченою фактичною інформацією про повсякденне звичайне життя та незвичайні події, що певним чином стосуються його/її оточення.

Рівень В2 представляє новий рівень, який так само знаходиться над рівнем В1 (Рубіжним), як Рівень А2 (виживання) знаходиться під ним. У ньому має бути відображена специфікація просунутого рівня (Vantage; незалежний користувач). Образно кажучи, просунувшись повільно, але впевнено, по проміжному плато, учень виявляє, що там, куди він дійшов, речі виглядають інакше, він/вона отримує нову перспективу, може дивитись навколо себе по-новому. Це бачення підтверджується значним масштабом дескрипторів цього рівня. Вони представляють розрив з подальшим змістом. Наприклад, на нижній грані рівня має місце зосередженість на ефективному аргументі: висловлюватись за та захищати свої погляди в дискусії, наводячи релевантні пояснення, аргументи і коментарі; пояснювати точку зору про основні положення теми, вказуючи на переваги та недоліки різних суджень; будувати низку послідовних аргументів; розвивати аргумент, наводячи докази на підтримку або проти певної точки зору; пояснювати проблему та висвітлювати її таким чином, щоб йому/їй інша сторона в переговорах повинна була поступитися; розмірковувати про причини, наслідки, гіпотетичні ситуації; брати активну участь у неформальній дискусії у знайомих контекстах, коментуючи, висвітлюючи точку зору, оцінюючи альтернативні пропозиції, створюючи гіпотези та реагуючи на гіпотези інших. По-друге, при прямому розгляді рівня виявляються два нові фокуси. Перший — це бути здатним на більше, ніж зберігати свій статус у соціальному дискурсі: наприклад, розмовляти природно, швидко й ефективно; розуміти в деталях те, що сказано йому/їй нормативною усною мовою навіть в умовах шуму; ініціювати розмову, вступати, коли потрібно, у розмову (коли прийшла його/її черга) та завершувати розмову, коли їй/йому це потрібно, хоча він/вона не може завжди зробити це елегантно; застосовувати «запасні» фрази (напр. «На це запитання важко відповісти»), для того щоб виграти час з метою сформулювати те, що хочеш; спілкуватися з таким ступенем швидкості і спонтанності, що це робить цілком можливим регулярне спілкування з носіями мови, не примушуючи іншу сторону напружуватись в інтеракції; пристосовуватись до змін у розмові, стилю та наголосу, що є нормальними для неї; підтримувати стосунки з носіями мови так, щоб навмисне не забавляти і не дратувати їх, чи примушувати їх поводитись інакше, ніж вони б поводились при контакті з такими ж носіями мови. Другий новий фокус — це новий ступінь мовленнєвого усвідомлення: виправляти помилки, якщо вони призвели до непорозуміння; помічати власні «улюблені помилки» і свідомо стежити за своєю мовою, щоб їх не допустити; взагалі виправляти «слизькі місця»та помилки, коли він/вона їх усвідомлює; планувати те, що слід сказати, і засоби для цього, враховуючи ефект сказаного для реципієнта/ів. У цілому це повинен бути новий рубіж для подолання тими, хто вивчає мову.

На наступному рівні, який представляє Сильний Просунутий/Strong Vantage (B2+), продовжується зосередження на аргументації, ефективному соціальному дискурсі та на мовленнєвому усвідомленні, що з’явилось на рівні В2 (Просунутому). Зосередження на аргументації та соціальному дискурсі може також інтерпретуватись як новий наголос на мовленнєвих уміннях. Новий ступінь дискурсивної компетенції виявляється в регулюванні розмови (кооперативних/взаємодіючих стратегіях): здійснювати зворотний зв’язок щодо тверджень і висновків, зроблених іншими мовцями, стежити за ними і, таким чином, допомагати розвитку дискусії; висловлюватись на рівні, властивому іншим мовцям. Це стає особливо очевидним при врахуванні параметрів зв’язності: використовувати обмежене число схем зв’язку, щоб чітко і плавно з’єднати речення у вигляді точного, логічного висловлювання; ефективно застосовувати набір різноманітних слів-конекторів для виразного позначення зв’язків між думками; систематично розгортати аргументацію з належним наголошенням значущих пунктів та відповідними детальними доказами. Нарешті на цьому рівні має місце концентрація на «переговорних» пунктах: окреслити (спланувати) випадок для компенсації, використовуючи мовні засоби для переконання і прості аргументи для задоволення вимог; чітко встановити межі поступок.

Рівень С1, наступний рівень, отримав назву «ефективна оперативна компетенція». Для цього рівня, здається, характерним є доступ до широкого кола мовних засобів, що робить можливою швидку, спонтанну комунікацію, як це проілюстровано у наступному прикладі: Може висловлюватись швидко та спонтанно, майже не докладаючи зусиль. Має великий лексичний запас і добре ним користується, що дає можливість швидко «закрити прогалини» за допомогою інших формулювань. Пошуки виразів або зміни стратегій тут ледь помітні; лише концептуально складний предмет спілкування може перешкодити природному, плавному потоку мовлення. Дискурсивні вміння, характерні для попереднього рівня, залишаються очевидними на рівні С1, з наголосом на зростанні швидкості, наприклад: вибрати потрібну фразу з наявного набору дискурсивних функцій, для того щоб подати свої репліки і зберегти свою позицію, або виграти час і використати його для обдумування; породжувати чіткий, добре структурований, плавний мовленнєвий потік, показуючи контрольоване вживання організуючих моделей, конекторів та схем зв’язку.

Рівень С2, хоча й був названий «глобальним володінням» («Mastery»), не має наміру передбачати компетенцію носія мови або наближену до неї. Тут є намір охарактеризувати ступінь точності, легкості та невимушеного користування мовою, «привласнення мови», що є типовим для мовлення тих, хто були високорезультативними учнями. Дескриптори, подані тут, включають: точно передає більш тонкі відтінки значення, вживаючи, зі свідомою правильністю, широкий спектр модифікаційних схем; широко користується ідіоматичними зворотами та колоквіалізмами з усвідомленням конотативного рівня значення; повернення назад і перебудова при зіткненні з трудністю настільки плавні, що співрозмовник ледь-ледь це помічає.

Загальнорекомендовані РВМ можуть бути представлені і використані у певній кількості в різних формах, з різними ступенями деталізації. Вже саме існування зафіксованих рівнів у загальних рекомендаціях надає їм прозорості та зв’язності, пропонує інструмент для подальшого планування та основу для подальшого розвитку.

Ці рівні по різному представлені відповідно до різних цілей. Тому існує функціональний розподіл шкал, розроблених на основі РВМ, на три типи: а) орієнтований на користувача; б) орієнтований на оцінювання (експерта, екзаменатора) та в) орієнтований на розробника (дослідника).

Плюрилінгвальний індивідуум по різному володітиме певною кількістю мов. Легше досягти визнання такого досягнення, якщо користуватися Європейським Мовним Портфоліо.

Рекомендації Ради Європи (РРЄ) забезпечують спільну основу для розробки навчальних планів з мовної підготовки, типових програм, іспитів, підручників тощо у Європі. Вони у доступній формі описують, чого мають навчитися ті, хто оволодіває мовою, щоб користуватися нею для спілкування, та які знання і вміння їм потрібно розвивати, щоб діяти ефективно. Цей опис включає також культурний контекст, у якому існує мова. Рекомендації визначають і рівні володіння мовленням, які дозволяють виміряти успіхи тих, хто навчається, на кожному ступені навчання або впродовж усього життя.

РРЄ мають на меті подолати бар’єри у спілкуванні між фахівцями в галузі викладання сучасних мов, які представляють різні освітні системи Європи. РРЄ пропонують адміністраторам освіти, розробникам навчальних курсів, вчителям, методистам, екзаменаторам та ін. засоби для усвідомлення практичних результатів навчання з метою визначення і координування їх зусиль та забезпечення реальних потреб тих, хто вивчає мову, і за кого вони несуть відповідальність.